Сучасне українське мистецтво – це територія розширених етичних рамок…
Я дуже давно не ходила на виставки сучасних українських художників. І тут з’явилася можливість побувати в Арт-Галереї на виставці живопису Анастасії Усенко «Великі дівчата».
Для мене оголене тіло на картині завжди викликало різні почуття: від сором’язливості, табу до прийняття. І сьогодні, будучи на виставці, Анастасія Усенко допомогла мені розширити свої етичні рамки та подивитися на картини з оголеними тілами Жінок під ІНШИМ кутом. «На моїх картинах жінки без одягу. Адже одяг – це завжди ознака певної епохи, ознака приналежності до того чи іншого соціального класу. У моїх роботах оголене жіноче тіло – символ краси поза часом і умовностями», - пише Художниця – Авторка виставки. Як на мене, цікава мистецька думка і рішення.
Тіло існувало ДО появи мови. Тіло (не!) спить, а де інколи дівається наше свідоме «Я» – доволі складне філософське питання. Тіло ніколи не бреше, воно підказує психосоматикою, що ми себе в чомусь обманюємо, воно видає наші хитрощі іншим людям несвідомими жестами.
Як сприймати власне тіло? Як із ним поводитися? І як сприймати інших людей через їхні тіла? Ці питання я поставила Собі. Буду розбиратися в них)
Українське сучасне мистецтво пробує говорити мовою, яку не до кінця всі ще розуміють.
Персональний сайт Гондюл Ірини
